12 хитрощів роботи з вагонкою

Зашити стіни і стелю дерев’яною вагонкою – один з найпростіших і найдешевших способів внутрішнього оздоблення. Вагонка – не дефіцитний товар, а її застосування не вимагає професійних навичок і складного інструменту. Однак, як і у всякій справі, тут є свої тонкощі і особливості. Дерево – матеріал примхливий. Навіть якщо придбати вагонку в упаковці в суху пору року і переконатися в її ідеальній геометрії, не поспішайте радіти. У приміщенні з новими температурно-вологісними характеристиками цей матеріал швидко набуває потрібної йому, а не вам, форми. Вся площина викривляється, а верх підступності -закручування вагонки гвинтом.

Хитрість 1
Розпакувавши вагонку, складіть її одну на одну, перекладіть дошками-проставками і стягніть скотчем по краях і посередині. В якості проставок зручні напилені смужки з ДВП. У такому вигляді вагонка залишається на 6-7 днів в приміщенні, де планується її використовувати. Надалі геометрія витриманого матеріалу нікуди не втече.

Хитрість 2

І все ж, крива вагонка трапляється. При установці вона не слухається і насилу входить в стик. Для монтажу часом необхідно застосувати ударні зусилля, а це загрожує пошкодженням тендітних бічних торців.

Порада: Криву вагонку легше встановити в місцях, де вона піде шматками, – кути, віконні прорізи, короткі простінки.

Якщо все-таки крива вагонка має велику довжину і її треба увігнати в паз попередньої, ми використаємо нехитрий інструмент. Важка колотуша зібрана з бруска 60 * 60 мм і дерев’яного перильного обрізка від сходів. Як показала практика, працювати такою киянкою – одне задоволення. Особливо вона зручна при виконанні робіт на стелі. Значна ширина ударної поверхні не дозволяє зім’яти бічний торець вагонки. Можна лупити від душі – в паз щільно зайде навіть сама норовиста вагонка.

Хитрість 3

 

 

 

 

 

Простіше і швидше – кріпити вагонку цвяхами з маленькими шляпками. Однак, це не завжди кращий варіант. У приміщеннях із змінною вологістю (лазні, ванні кімнати, відкриті веранди) вагонка, закріплена таким способом, з часом починає здуватися або розсихатися. І ніякі цвяхи її не втримають.

Цілком суха на дотик вагонка, розпакована і відразу ж змонтована, може усохнути по ширині до 12%. На жаль, щоб виправити такі дефекти, доведеться переробляти роботу. На відкритому повітрі ситуація може бути ще складніше: вагонка намокає і розбухає настільки, що відривається і видавлюється своїми найближчими сусідами. На місце відірваний елемент вже не встане, тому необхідно буде підрізати та перекріплювати.

Хитрість 4


Відколів і задирок навколо шляпок вкручених саморізів можна уникнути, якщо в місці кріплення попередньо просвердлити отвір розміром в 3/4 діаметра шурупа. У цьому випадку він затягнеться так, що шляпка вдавиться в тіло деревини без утворення дефектів. При великому обсязі робіт цю операцію можна спростити – досить намітити місце кріплення шилом. Встромляємо шило і круговими рухами зенкуємо місце уколу. У саунах і лазнях при оздобленні часто використовують кляммери: в приміщеннях з високою вологістю навколо шляпок цвяхів і саморізів швидко утворюються іржаві ореоли і тягнуться вниз розводами. До того ж об виступаючі металеві частини можна обпектися.

Хитрість 5


У приміщеннях з нестабільною вологістю вагонку доцільно кріпити на саморізи: прикрутив – і вона нікуди не дінеться. А щоб шляпки саморізів не псували зовнішній вигляд, можна використовувати жовті саморізи довжиною 41-45 мм. Закручені рівно під зріз деревини, вони майже непомітні.

Хитрість 6
Маленький гвіздок кріплення кляммера прибивають близько до краю, тому є великий ризик потрапити по кромці вагонки молотком і залишити вм’ятину або скол. Для комфортного кріплення кляммера допоможе невелика 50-мм шпилька або кернер з сточеним вістрям.

Хитрість 7
У місцях, де необхідна ідеальна площина поверхні, або стику кутів, ми використаємо тонкі проставки під кляммери. Їх зручно робити зі шматочків ДВП, що залишилися після сушки вагонки. У неї – шарувата структура, і за допомогою монтажного ножа легко зрізати зайві шари, домагаючись потрібної товщини. Використання кляммеров доречно для вагонки з липи, осики і іншої благородної деревини. А ось вагонка з сосни, схильна до усихання, легко вийде із зачеплення з клямером. При утворенні занадто великих щілин м’яка пелюстка кляммера не зможе утримати вагонку. В цьому випадку краще простий цвях.

Якщо стіни не мають рівну поверхню, наприклад, стіни з зрубу, то звичайний плінтус щільно прибити буває неможливо, через що залишаються зазори. До того ж в кутових стиках плінтуси можуть не зійтися через відхилення від прямого кута в усіх трьох його площинах – двох стін і стелі. Лиштву дверей теж можна зробити з вагонки. Так можна заощадити на дорогих фігурних елементах з липи, які до того ж не скрізь бувають у продажу. Акуратно під кутом знімаємо рубанком бічні пази вагонки – і виходить відмінна лиштва!

Порада: Замість плінтуса краще використовувати пласку лиштву. Вона завжди ляже щільно до стіни – на будь-якому куті колоди. Такої лиштви в продажу немає, але їх легко зробити з вагонки.

Хитрість 8

Буває, що в самому видному місці при з’єднанні паза з шипом останній відколюється. Прибрати косметичний дефект можна, якщо в наявний зазор між ними вставити трісочку деревини відповідної товщини.

Не вистачило вагонки або на стіну не увійшло її ціле число? Треба вирізати і підігнати потрібний шматочок. А може, й добре? Якщо ми шили в правильному напрямку, то залишок незашитої площі закриється іншим елементом – лиштвою, наприклад.

Порада: Завжди зашиваємо вагонку від кутів до центру, де є дверні або віконні прорізи.

Хитрість 9

Нещільності на стиках площини стін і стель легко закрити елементами декору.

Порада: Якщо потрібно вставити останню планку, підігнавши її по ширині, робіть це в найменш помітному місці – там, де дошки мають мінімальну довжину.

Хитрість 10:

Часто буває, що шурупи, вкручені на краю вагонки, розколюють деревину. Якщо тріщина – невелика, то, трохи відпустивши саморіз назад, можна зменшити дефект до стану його невидимості. Якщо це не допомогло, в торець розколотої вагонки ми вбиваємо маленький гвіздок під кутом в бік тріщини. Дві половинки стягуються, роблячи тріщину ледь помітною.

А тут саморізи вкручені до самого краю вагонки – і жодної розколотої дошки. Не полінуйтеся просвердлити під саморізи отвори. До речі, саморізи, вкручені у самих країв стиків двох площин, закриє плінтус.

Хитрість 11:

Буває, що при обході перешкоди нашити на стіни цілу дошку є не можливим. Наприклад, заправити вагонку під батарею при всьому бажанні не вийде, так як дошка впреться в стелю, як її не вигинай. Доводиться нашивати вагонку двома частинами, через що утворюється помітний горизонтальний шов.

Порада: Зробити шов менш помітним можна, нарізаючи вагонку не всю в одному місці, а в розбіг. Тобто один стик знизу наступний зверху.

Хитрість 12:

Якщо в якості перешкоди трапилась тонка труба, то можна вгадати, щоб стик двох сусідніх дошок потрапив саме на трубу. Випиляти півколо, щоб обійти трубу, з краю кожної дошки легше.

А ось варіант обходу криволінійних перешкод. Товста мотузка в якості декору вдало закриває стик з колодою і створюється повна ілюзія колоди, прошитої вагонкою наскрізь.

Сподіваємось хитрощі від Будмаркет допоможуть Вам охайно і з мінімальними витратами оформити свій будинок.